Як приватні інтереси кількох осіб можуть привернути увагу іноземних дипломатів до непримітного провінційного містечка...?
Ця історія була б звичайним нудним анекдотом, якби дехто їй не надав політичного забарвлення. Уявіть: у надуманий мовний конфлікт, що виник в українській Полонській школі № 3 (Хмельницька область), втягнулися російські ЗМІ, районне та обласне управління освіти. Не обійшлося без важкої артилерії: міністра закордонних справ Росії Сєрґєя Лаврова, генерального консула РФ Євґєнія Ґузєєва, старшого радника посольства Росії в Україні Сєрґєя Кузнєцова та керівника представництва «Россотрудничества» при Міністерстві закордонних справ РФ Віктора Богача. Так ось, двоє полонських педагогів – подружня пара Анісімових: Володимир, який обіймає посаду директора школи № 3, та його дружина Вікторія, завуч і викладач російської мови, – затіяли «мовну революцію». Звісно, вони не стали вигадувати велосипед, а пішли знайомим, стоптаним ще більшовицьким вождем Лєніним шляхом. Спершу запросили до райцентру російський канал «ОРТ», який показав, що з вивченням російської мови в Полонному великі труднощі. Приміром, «на картинках» «ОРТ» ідеться про те, що тривалий час Міносвіти України не давало дозволу на вивчення російської мови у школах Полонного. Або про те, що в місцевому бібліотечному фонді припадають пилюкою радянські підручники з російської мови, а сучасні не завозяться. Чи те, що до місцевої школи № 3 звозять учнів із сусідніх районів, у яких російську мову не викладають десять років.
Наступного «удару» освітяни завдали учениці 5-го класу (дівчинка з родини циганів) – змусили її написати листа… до Міністерства закордонних справ Росії. Суть рукопису дівчинки зводилася до того, щоб попросити у північних сусідів гуманітарної допомоги.
Тепер увага! Буквально кілька цифр, які розбивають вщент «турботу» Анісімових. По-перше, у Полонській школі №3 вивчення російської мови здійснюється за рахунок варіативної складової навчального плану в 25 класах й охоплює 580 із 688 учнів. По-друге, у Полонському районі налічується 66 учителів російської мови. По-третє, у районі працюють 32 школи, у 27 з яких вивчається російська мова. Загалом її вивчає 3691 учень із 5621.
Реакція на лист дівчинки-циганки не забарилася. Урядова комісія РФ зі справ співвітчизників за кордоном 12 жовтня прийняла рішення про надання цільової гуманітарної допомоги Полонській школі № 3. Цей дар минулої п’ятниці до української глибинки привезла поважна свита чиновників РФ: згадані вище Ґузєєв, Кузнєцов та Богач.
Усе дійство відбувалося в нашвидкуруч переобладнаній спортивній залі. Повсюди стояли книжки російських класиків. Щоб догодити поважним сусідам, школярі привіталися з ними словами: «Русский язык не имеет границ». Генконсул РФ Ґузєєв і собі зробив реверанс у бік українців: «Керівництво Росії та її народ ставляться з великою пошаною до українського народу і його держави. Вони визнають територіальну цілісність, демократичність і незалежність України». Що стосується власне мети приїзду, то консул був небагатослівним. Зокрема, зазначив, що міністр закордонних справ РФ Сєрґєй Лавров дав йому вказівку відвідати цей навчальний заклад, оскільки учні зацікавлені у вивченні російської мови та культури. «Ми привезли бібліотечку навчально-методичної літератури, що налічує понад 200 книжок та аудіодисків. Наша мета – поліпшити знання дітей», – сказав Ґузєєв.
Після виступів школярі показали глядачам театралізований урок російської літератури. Збоку цікаво було спостерігати за мімікою російської делегації: коли звучали україномовні уривки з творів, вони непорушно слухали, коли ж демонструвалися сценки російською, наївно раділи, мов діти.
Наостанок хочу лишень додати: шкода, що приватні інтереси змішалися з державними й вийшла така собі вибухова суміш, що спалахнула у непримітному Полонному. На щастя, скандалу державного масштабу не вийшло, щоправда, деякі політичні сили до нього готувалися.
Матеріал: Тарнаненка Віталія
