 Мешканець селища міського типу Понінка Полонського району, що на Хмельниччині подружився з бобром.
- Я жуву сам і звик, що скрізь тихо, але несподівано біля мої хати щось почало пирхати, шуршати і видавати незрозумілі звуки, - розповів Володимир Ткач. - Я спочатку злякався, взяв в руки сокиру і пішов за хату, щоб подивитися за злодіїв, що підкопували мій будинок. Злодій виявивля милим бобром.
Під час першого знайомства пухнастий гість відразу сховався в нору, але пізніше став звикати до господаря, а інколи і прогулюватися в здовж берега річки, яка тече неподалік.
- Біля річки я зазвичай відпочиваю, а бобер тегне з відти різноманітні гілки та очерет, - розповідає Володимир. - Одного разу я йому допоміг і приніс під хату в'язку гіллячок. Наступного дня їх вже там не було. Такий вчинок допоміг мені втертися в довіру до бобра і зараз ми разом ходемо до річки.
Кожного дня господарь виносить бобру, якаго назвав Вітьок, зернята, зерно, моркву та буряки. Натомість бобер не завдає шкоди для оселі, хоча зазвичай бобри є гризунами і гризуть усе на своєму шляху.
Надія Шестопал
|
