Афоризми Віктора Степановича Черномирдіна

— Хотіли як краще, а вийшло як завжди.
— Тут вам не тут.
— Що не робимо, виходить КПРС або автомат Калашникова.
— Нам не можна вступати. Ми як почнемо вступати, так обов'язково на що-небудь наступимо.
— Лікарі і вчителі хочуть їсти. Практично щодня.
— Курс у нас один — правильний.
— Уряд — це не той орган, де можна язиком абияк.
— Без мене Мамай по країні пройшов.
— Я взагалі далекий від думки.
— Щоразу у нас в Росії стоїть не те, що потрібно.
— Треба ж думати, що розуміти.
— Ми до цих пір намагаємося доїти тих, хто і так лежить.
— Є ще час зберегти лице. Потім доведеться зберігати інші частини тіла.
— Моє життя пройшло в атмосфері нафти і газу.
— Ми так жити будемо, що наші внуки нам заздрити будуть.
— Багато говорити не буду, а то знову що-небудь скажу.

Цю брехню я вже чув разів вісім. Кожного разу її приліплювали різному політикові, але вони (політики) живі й здорові (та ще й ого-го!) по сьогоднішній день. А на нас, на електорат (ну й словечко придумали) їм наплювати з височенної вежі.

Євреї (ті, що повиїзджали) говорили: - "Я не знаю как Вас зовут, но ехать надо!"