Вівторок, 23.04.2024, 21:22
Форум міста Полонне   
Головна | | Реєстрація | Вхід
[ Нові повідомлення · Учасники · Правила форуму · Пошук · RSS ]
  • Сторінка 3 з 4
  • «
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • »
Форум » Наше місто » Політика » ПРЕЗИДЕНТСТВО В. Ф. ЯНУКОВИЧА (ДОСЯГНЕННЯ І НЕВДАЧІ ГАРАНТА)
ПРЕЗИДЕНТСТВО В. Ф. ЯНУКОВИЧА
GetmanДата: Понеділок, 06.12.2010, 01:56 | Повідомлення # 31
Лейтенант
Група: Місцеві
Повідомлень: 73
Нагороди: 0
Репутація: 1
Статус: Offline
Мать её, ну? Ну!? Ну!!! Не, так на «ялинку» и не вырулил, ёлы-палы.
Вообще-то, Виктор Федорыч, с этими нескладухами надо кончать. Вы ж у нас такой крутой, такой видный мужчина…

такой весь и царь, и Бог, и воинский начальник, такой из себя где-то Бонапарт…

а если рядом с $79-тысячной комнатной дверью в «Межгорье» – так и сам баши либо даже заде…

а если на фоне крымского мыса Айя со всем заповедником – так и чисто хан, хотя, если это личное Монако, так и князь…

а если в $17-миллионном вертолете – так мировой лидер пуще Обамы, а МедведПутин – вообще на хер с пляжа…

Но как только, Виктор Федорыч, вы открываете рот для самостоятельного употребления – без ганькиной бумажки…

Ебло еблом, чесслово. Надо что-то делать, Виктор Федорыч. И, собственно, есть апробированные варианты. Может, попробуем, га?

*********************************************************************************************


Будь-яке очікування приводить на розчарування, а будь-яке володіння – до болю втрати.

Повідомлення відредагував Getman - Понеділок, 06.12.2010, 02:18
 
GetmanДата: П'ятниця, 24.12.2010, 01:03 | Повідомлення # 32
Лейтенант
Група: Місцеві
Повідомлень: 73
Нагороди: 0
Репутація: 1
Статус: Offline
Демократія – шо воно таке?

Один з форумчан Всесвітнього павутиння (ніком «Спокус Халеп ний», що мешкає у Штатях, але душею залишається з нами) бідкається з їхньою системою стосунків влади з громадою, яка ставиться до кожного окремого громадянина як до носія влади, не дає громадянину розважатись без краю, тягне його до відповідей у бюлетені чергового місцевого референдуму.
Виходить так, що їхній громадянин має пряму причетність до всього того, з чим він і сам стикається кожного дня. Кожна нова дитинка вже з трьох років всмоктує такий спосіб життя... Таким чином демократія відновлює себе кожного божого дня... У них...
Це є, так би мовити, самоврядувальний бік демократії... А які в неї ще можуть бути боки, якщо всі важливі для громади питання вирішуються з урахуванням результатів опитувань?
Ну, добре, але ж життя має і інші рівні? Наприклад, рівень державного істеблішменту, рівень великого бізнесу... Як виглядає демократія (влада народу?! Ха-ха!) на цих рівнях, чи її там немає?
Думаю, що на тих рівнях панують інтереси... Інтереси надгромадних рівнів (де про демократію вести мову безглуздо) реалізуються у такий спосіб, який не руйнує демократії... Мабуть, там, у них, всі зацікавлені в тому, щоб демократія почувалася впевнено, адже невмируща демократія є запорукою стабільності нації, каталізатором її розвитку і необхідною умовою ефективної відповіді на виклики, що надходять з оточуючого простору і що генеруються часом всередині самого суспільства...
Отже, у них демократія є способом існування громади, є такою системою відносин між об’єднаннями громадян і місцевою владою, у якій виявляють себе і стверджуют себе інтереси громади. І цей спосіб є системоутворюючим для всього суспільства, держави, наддержавних об’єднань і бізнесу...
Але можна спостерігати, що життя існує і в тих суспільствах, де демократії або немає, або є лише протодемократія (тобто примітивні її форми)... Кожному рівню добробуту, кофморту, продуктивності, безпеки,... відповідає свій спосіб життя громади: від бараків у таборах до котеджів у облаштованих містечках (з інфраструктурою і раціональним обслуговуванням).
Слід визнати, що людина до всього звикає, навіть до поганого харчування, поганих умов життя, важкої роботи, хвороб та й до своєї власної смерті теж встигає звикнути... І так би (звично для себе) вона й жила, якби не бачила десь поряд (чи у ящику) іншого способу перебування на цьому світі, яке начебто, якщо б його досягти, усунуло б всі неприємні враження від її власного буття...
І так вже людина влаштована, що живе від досягнутого (як тая бабця з відомої феарі тейли їхнього поета Пушкіна). Якщо випадає їй (не бабці, а нашій людині), приємно попрацювавши, вдома смачно попоївши, від коміксів з телевізора на софі погегекавши... Вона все одно лишається невдоволеною, якщо, виїхавши на автівці, зустріне мента з палкою і без очікуваної поваги. «Чому?! Чому я, людина, що досягла певного статусу в фірмі, чому я маю бути зневаженим отим мурлом пузатим?» - з сумним обуренням запитує людина у свого віддзеркалення... І зразу ж відчуває потяг до громадянського суспільства і демократії з її самоврядуванням...


Повідомлення відредагував Getman - П'ятниця, 24.12.2010, 01:04
 
GetmanДата: П'ятниця, 24.12.2010, 01:12 | Повідомлення # 33
Лейтенант
Група: Місцеві
Повідомлень: 73
Нагороди: 0
Репутація: 1
Статус: Offline
Народ безмолвствует...
- Не, ну вы скажите, а где ж народ?
- Где-где! Тут я! Безмолвствую!
- Как безмолвствуешь? Тут такие дела, конституцию попрали, кругом бандиты, депутатам морды бьют, а он безмолвствует?
-Ага!
- Не, ну так же нельзя! Это ж неправильно! Вставай, проклятьем заклеймённый…
- А пашли вы!
- А за лидером пойдёшь? На тебе левенького, на тебе правенького, да хоть Юльку, в конце концов, только вставай!
- Не-а!
- Так тебе нравится эта власть? Ты её выбрал, а теперь стесняешься признаться?
- А я сам и есть власть! Хочу на майдан иду, хочу глазки строю…
- Ну, ясно - какой народ, такая и власть. И-э-эх!
- Отвали. Мне безмолвствовать надо…

Так что же случилось с народом-то нашим?
Да ничего, в общем-то. Находится он там, где ему и должно находиться, т.е. на определённом историческом этапе. А это штука дли-и-и-и-нная…

Т.е. для нас длинная. Нам же нужно здесь и сейчас: и демократию и богатство како-никако, и счастье (а как же!), и детям чтобы…

А народу что?
Ну, напишут лет через двести в учебниках: «В начале 21 века в Украине пришли к власти пророссийски настроенные ставленники крупного промышленного капитала. Ряд серьезных системных ошибок, допущенных ими в попытках реформирования страны, в … году вызвал массовые народные протесты, которые привели к смене режима на либерально-демократический.»

Вот, только в каком году не знаю. Я будущее плохо вижу…

Да, ведь для исторического этапа это по-барабану.
Десять лет туда, десять лет сюда. Раскачивается маятник судьбы – сегодня за белых, завтра за красных, сегодня за синих – завтра за оранжевых…

Возможно, президенство нынешнее это наказание за президенство прошлое?
Если ты не забил гол – жди в свои ворота. Это карма.

Я когда в школе учился, в учебнике была картинка с подписью, что коммунизм будет построен к 1980 году. А что самое привлекательное в коммунистической идее?
Ясно что - каждому по потребностям!

В итоге, потребности мои неуклонно выросли, а коммунизма мы так и не увидели. Хотя отдельные коммунисты, вроде Симоненко, потребности свои удовлетворили сполна.

Тогда хотели коммунизма, сейчас – евроинтеграции, а результат один.
Кому нужна мечта, которую можно достичь?

Здесь, внутри исторического процесса, время течёт иначе. И нет смысла его торопить.
Чиряк, он обязательно прорвет. Но только когда вызреет. Чеши – не чеши.

Уж на что в СССР система казалась незыблемой, а 70 лет – и тю-тю! И подгонять особо не пришлось.

Сумма испытаний, выпадающих на долю населения за определённый период, помноженная на длину этого периода есть величина постоянная.
Закон сохранения неприятностей.
Закон всеобщий, вывод – мой.

То есть, если мы попытаемся ускорить исторический процесс – количество неприятностей на нашу голову (читай: задницу) возрастет неизмеримо!

Сказано, должно три поколения пройти – всё! Спокойно сидим, ждём. Поколения воспитываем.
Кто не согласен – в пустыню! На сорок лет! Раба из себя выдавливать.

Это не фатализм, ни в коем случае. И не нужно приписывать мне попытки увести кого-то от борьбы. Буйных много не бывает. А те, что есть – честь им и хвала!

Кастрюля ведь как закипает?
Сперва самые нетерпеливые пузырьки – булькают себе, булькают…
Затем на стенках много пузырьков появляются, но пока сидят.
А потом как забурлит всё, забурлит… Вскипело!
И только тех первых нетерпеливых пузырьков уже не найти. Рассеялись в общем бульке.
Но без них, кто знает, может и не дождались бы кипяточку…

Я к тому, что находясь внутри исторического процесса подняться над ним – невозможно.

Что глубина проблемы зависит, прежде всего, от нашего к ней отношения.

Что истерики, типа: «Всё пропало!», могут, по законам гармонии, легко разрешаться в тонику: «Да, сейчас так, но это временные трудности, а завтра…»

И всё!
А то народ, народ…

Народ – это та ещё штука!
Его как ни размешивай – он все равно норовит расслоиться.
На украиноговорящих и русскодумающих, на тех, у кого хата с краю и тех, у кого дворец за городом, на «пересичных» и «элиту», на пацанов и лохов, на геев и гоев, на быдло и интеллигенцию…

Повідомлення відредагував Getman - П'ятниця, 24.12.2010, 01:13
 
GetmanДата: П'ятниця, 24.12.2010, 01:13 | Повідомлення # 34
Лейтенант
Група: Місцеві
Повідомлень: 73
Нагороди: 0
Репутація: 1
Статус: Offline
Стоп!
С этого места поподробнее!
Небезызвестный Ульянов (кличка Ленин) будучи интеллигентом не понаслышке и революционером по призванию дал интеллигенции очень конкретное определение!

Но это ж когда было!
Тогда и образование было, таки-да, и устои моральные не шатались как зубы от парадонтоза.
Сейчас интеллигентом может считаться каждый, кто знает, кто такой Гугль и зачем он написал википедию.

Т.е. наша интеллигенция постепенно вырождается из внеклассовой прослойки в тонкий слой плесени. И потому скулит.
Благо, Интернет к скулежу располагает.

«Всё плохо, всё пропало! Нужно что-то делать! Все – на баррикады!» - как правило, это вопли сытых, вполне обеспеченных и не сильно занятых людей.

Парадокс, но в нашей стране от имени народа выступают миллиардеры, бандиты, банкиры (что одно и тоже), чиновники, разжиревшие на взятках, писатели, издающиеся на Западе, эмигранты…

Да кто угодно, у кого есть время выступать и средства для того же.
Кто угодно, кроме собственно его, народа.
Он безмолвствует. Ему некогда.
Ему нужно зарабатывать на жизнь и нечем платить за Интернет. Да и незачем.

Но если всё так плохо, так чего ж безмолвствует?
Пора бы уже «…обстряхнуться и дутой чернушенькой хлюпнуть по маргазам!..»

А, давайте по слоям, тем самым, посмотрим.

Крестьянство.
Как там, в царском манифесте? «Крестьяне, верный наш народ, да получат мзду от Бога!»
А ни на что другое оно и не рассчитывает.

Где крестьянство пересекается с властью? Да, в телевизоре, где же ещё! И всё!
Если покопаться в сером веществе «пересичного» землепашца, то и воспоминания у него будут в основном серые. Ничего для него за 20 лет не изменилось. Вы думаете, он испытал революционный оргазм в 2005?
Счас!

Т.е. за 20 лет глобально стало хуже, но тех, кто помнит, как оно лучше уже и нет с нами.

Это о тех, кто с серпом.
Теперь о тех, кто с молотом. Да, всё тоже. Отпахал, выпил - в койку. Чуть за пятьдесят – пора!

Бюджетники? Какой бюджет – такие и бюджетники. Растёт по чуть-чуть – и слава Богу!

Студенты? Насчёт языка обучения можно не заморачиваться. Политическая ориентация? За 150 гривен в день – любая!

Предприниматели?
Да! В меру активная, в меру образованная часть населения.
Да, может психануть, если передавить.
Например, законом каким, или кодексом.
Только в нашей стране всех интересует не наличие закона, а практика его применения.
По простому: пока за ж…пу не взяли – не фиг рыпаться.
Бизнесмены по природе своей коллаборационисты.

Отсюда вопрос: где та нива, щедро унавоженная новой властью, на которой должен произрасти протестный электорат?
Где толпы недовольных? Ау-у-у?

Если отключить Интернет и смотреть только телевизор – в стране всё хорошо.
И, даже если не заходить на пяток сайтов, а только на порно или по нужде – и с Интернетом всё хорошо.

Повідомлення відредагував Getman - П'ятниця, 24.12.2010, 01:14
 
GetmanДата: П'ятниця, 24.12.2010, 01:15 | Повідомлення # 35
Лейтенант
Група: Місцеві
Повідомлень: 73
Нагороди: 0
Репутація: 1
Статус: Offline
Если отбросить абстрактные идеологические категории, каждый украинец не ощутил пока того конкретного «плохо», из-за которого он побежит мерзнуть на майдан.

А ещё допуск на девственность восприятия.
Чтобы украинец поднял задницу, ему должно стать не просто плохо, а хуже, чем когда-либо раньше. Если так плохо ему уже было, он воспринимает это как вариацию нормы. А поскольку на памяти, что исторической, что генетической, что своей собственной этого плохого было с избытком – отсюда и пресловутая «толерантность».

Перестаньте топтать клаву и сходите в народ. Вы удивитесь. Там всё спокойно, Новый Год скоро. Люди улыбаются. А вы: «Оппозиция, оппозиция…»

Да, булькают, кое-где пузырьки нетерпеливые, но в кастрюле, в целом, градусов сорок, не больше, как в поллитре.

Прошу всё изложенное считать преамбУлой.
А теперь сама амбУла:

1. Слухи о волнах народного гнева, захлёстывающих страну, революционной ситуации, весенних майданах – сильно преувеличены.
Если я ошибусь – вспомните мне эту ошибку, и мы вместе выпьем на радостях.

2. В рамках исторического процесса это проходной этап нашего существования. У большинства наших предков в судьбе была хоть одна война, а у нас – только Янукович.
Всё-таки война хуже.
Ну, мне так хочется думать.

3. Это не означает, что нужно сидеть, сложа руки, и ждать пока история всё сделает сама.
Каждый, кто способен на активный протест, должен эту способность реализовать.
А результат – обязательно будет, только не завтра, а когда чиряк созреет.


Будь-яке очікування приводить на розчарування, а будь-яке володіння – до болю втрати.
 
GetmanДата: Понеділок, 27.12.2010, 01:06 | Повідомлення # 36
Лейтенант
Група: Місцеві
Повідомлень: 73
Нагороди: 0
Репутація: 1
Статус: Offline
ЮРУ НЕ ЖАЛЬ

Була б дупа. А неприємності знайдуться. Затримання Юрія Луценко нагадувало зйомки бойовика. Одинадцять бійців «Альфи» на одного екс-міністра, що гуляє вранці з собакою, – це перебір. Це що, СБУ вирішувала відразу два завдання? З одного боку затримати Луценко, а з іншою наочно продемонструвати всім, що силові структури в рамках президентської адмінреформи можна скорочувати дуже серйозно. Іншого пояснення цьому цирку я поки не знаходжу.
Ви бачили в реальності бійців Альфи? Я – так. Навіть колись писав статтю про спецпідрозділи. Середній лейтенант цього підрозділу здатний затримати три, а то і чотири Луценка поодинці і без ризику. Адже і стежили з самого ранку, знали, що ні охорони, ні кулемета з собою у політика немає. Але влаштували цілого бойовика. Блін, краще б вони йшли патрулювати вулиці. Більше користі. Або боялися, що Луценко відбиватимуть перевершуючі сили супротивника? Адже у нього ж фракція «Народна самооборона», там суцільні бойовики. Волков, Тедєєв, Цюпко. Але ж ні, це інша партія. Там з міцних тільки Гримчак, тому що з Донецької області. А так – Арьєв, Доній. Інтелігенція. Від Альфи не захистять.
Зрозуміло, що в справі Луценко набагато важливіша причина, а не деталі процесу. Деякі називають його затримання банальним подарунком Борису Колесникову до Нового року. Але мені здається, не все так просто. Звернемо увагу на те, що найсильніше ріже око. Звичайно, Юрій Віталійович по масштабу, впливу і політичному калібру стоїть на десять поверхів нижче за Тимошенко, яка вже перейшла в статус обвинуваченої. Але він публічний політик. Публічний і опозиційний політик в Україні. Брати його під варту, пробачите за зарплату шофера, це для влади отримувати головний біль на порожньому місці. Тому що увагу звернуть всі. Лаяв владу він постійно і яскраво. Тепер всі цитати оживуть. Спробуємо приміряти на себе мундир керівника слідчого процесу у справі Луценко?
Є завдання – узяти під варту галасливого і відомого опозиційного політика. Їжакові зрозуміло – інформація відразу потрапить в ЗМІ і викличе резонанс в суспільстві, в парламенті, в світі. Що б я зробив насамперед? Дійшло підготував би залізобетонні аргументи для журналістів і нардепів, визубрив і підлеглих змусив би визубрити чітке і зрозуміле звинувачення і мотиваційну частину справи. Прес-реліз, докладний і красивий на всіх мовах розіслав би через прес-службу протягом десяти хвилин після затримання. Загалом, приділили б мінімум уваги самому процесу і максимум – інформаційному супроводу. Тому що є фора за часом і для інформаційної кампанії гріх її не використовувати. Я не геніальний, це просто логічний набір дій.
А що ми бачимо на практиці? Повне марення. Луценко вже декілька годин в СИЗО, а Генпрокуратура не може виразно пояснити, чому. Прес-служба киває на Рената Кузьміна, Ренат – на прес-службу. В результаті невиразно обіцяють подробиці завтра. Складається відчуття, що причина затримання Луценко – картковий програш.
У сухому залишку – Луценко сидить, владу зберігає задоволене, але дурнувате мовчання, активність проявляють тільки Олесь Доній і Юрій Гримчак. Взагалі з активністю політиків ситуація складається цікава. Якщо Гримчак в даному випадку говорить про закон і справедливість, то Доній відчуває момент набагато тонше. І відкрито називає затримання Луценко перевіркою на вошивість. Ось тільки Олесь вважає, що перевіряють суспільство, а мені здається – все-таки політиків. Так або інакше, на завтра вони намітили велику програму.
Вранці пікетуватимуть СИЗО, а вдень проведуть прес-конференцію в УНІАН. Поки учасників всього троє. Доній, Арьєв і Стець. Хотілося б вірити, що вранці опозиційних політиків, готових об'єднатися перед загрозою, стане більше. Поки реакція млява. БЮТ прислав достатньо нудний прес-реліз з вимогами до Януковича (ага, буде він читати). Скаржитися президентові на Генпрокуратуру, це те ж саме, що скаржитися господареві псарні на його бультер'єрів. Жарт про Росію, але у нас тепер теж актуальний. Так, ще Анатолій Гриценко відреагував. «Лідери політичних партій і члени колишнього уряду не загрожують суспільству, вони не нападають на людей на вулицях. Немає ніякої необхідності тримати їх за гратами, якщо суд ще не визнав їх провини», – заявив останній. Поки все.
 
GetmanДата: Понеділок, 27.12.2010, 01:07 | Повідомлення # 37
Лейтенант
Група: Місцеві
Повідомлень: 73
Нагороди: 0
Репутація: 1
Статус: Offline
Луценко поки не сумує і навіть шле з СІЗО заяви. Загалом, передає привіт. Віктору Ющенку і його отруєнню. «Поздоровляю Віктора Андрійовича Ющенка з тим, що на шостий рік розслідування справи по його отруєнню в справі нарешті з'явився затриманий», – іронізує екс-міністр.
І все-таки, навіщо його затримали. Їжакові і прокуророві зрозуміло, що Луценко в СІЗО – резонанс. І для влади резонанс надзвичайно паршивий. І відкритим залишається питання не «навіщо?», тому що логіку в діях влади знайти все важче, а банальне «Чому?» І я не вірю, що Луценко реально небезпечний для влади. Якщо мотив – страх, то Тимошенко тут номер один в черзі на ізоляцію без питань. А Турчинов – другий. Юрій Віталійович в першій десятці, але не на призовому місці. Ні, в якийсь момент мені здавалося, що влада хитра і навіть грає з Тимошенко в загальну гру, але судячи з розвитку подій, я марно приписую їм здібності до складних ігор. Просто бульдозер. Отже слово "Навіщо?" – не до них. Спробуємо зрозуміти "Чому?" Мені здається, причин декілька.
Перше – слова «Колєсников» і «пробачив» дійсно рідко уживаються в парі. Друге – Луценко був главою МВС і мав доступ до дуже серйозної інформації. Можливо, він щось знає, чого немає в паперах. Тоді він або має це розповісти (як варіант – надати правильні свідчення, що покаялися, вгадайте проти кого), або замовкнути надовго. Третє – хороший сигнал всім опозиціонерам. Так буде з кожним, хто приєднається до Тимошенко. Наочний приклад – найпереконливіший. Надійно зафіксований пацієнт анестезії не потребує.
Але є в справі і позитивні нотки. Раз вже влада вирішила ламати всіх через коліно, вона отримає урок фізики. Дія дорівнює протидії. У соціумі цей закон теж працює. Так, приклад Росії надихає хлопчаків. Але Україна – не Росія. Вона менша і мобільніша. Хто не вірить – простий алгоритм. Гугл, Ютуб, запит «Майдан 2004». Освіжіть пам'ять. Не Росія. І не пройде тут «особливий шлях». Зметуть. Ось на своєму транспорті з'їдуться до Києва і зметуть. І брехати людям про боротьбу з корупцією не треба – ми тут в Донецьку про корупцію і відповідальність знаємо багато.
До речі, до заголовка. Ось конкретно Юрія Луценко взагалі не жаль. Я співчуваю його соратникам, ідеалістові Донію насамперед, синові, дружині – близькі шкода. А самого Юрія Віталійовича – ні. Чому? А тому що він отримує по заслугах. Саме так – він заслужив на всі ці проблеми. Тут дуже прямий зв'язок. Його садять ті, кого він свого часу не посадив. Або вірив, що повержений і відпущений супротивник буде все життя вдячний? У це навіть я не вірю. Відпустив? Пошкодував? Знайшов компроміс? Ласкаво просимо в реальність. І хай наступного разу, коли ми поміняємо владу, новий міністр МВС зробить висновки з цього досвіду.
© Donchanin


Будь-яке очікування приводить на розчарування, а будь-яке володіння – до болю втрати.
 
GetmanДата: Вівторок, 04.01.2011, 00:06 | Повідомлення # 38
Лейтенант
Група: Місцеві
Повідомлень: 73
Нагороди: 0
Репутація: 1
Статус: Offline
Ежегодное новогоднее обращение к президенту Украины

Дорогой НЕ НАШ президент, искренне поздравляем Вас с Новым Годом.
Мы должны отметить, что после февраля 2010 года мы стали жить лучше, но меньше.
Мы искренне благодарим Вас за все выполнения всех Ваших обещаний.
Вынуждены мы также констатировать, что ЛЮДЯМ в 2010 году жить стало лучше, очень Вас просим, чтобы в 2011 году всех жителей Украины Вы тоже занесли в список людей, а не только тех, кто имеет по несколько судимостей за разбой, изнасилования, убийства и грабежи.
Мы очень рады, что Вы за наши денежки купили себе файный вертолетик, такой как Вам нравится. Единственное – будьте осторожнее на нем, а то еще упадете на честнозаработанной железной птице где-нибудь в Киевское водохранилище, а наш народ, сами знаете, от радости и смеха на этой почве может и задохнуться. А вы, яко президент, обязаны заботиться, чтобы народ не задыхался, пусть уж лучше народ подохнет с голоду. Вы знаете, что такое жить впроголодь? Я – знаю. Но я, наверное, тем от Вас отличаюсь, что я помню, что это такое, а Вы, думаю, забыли...
Также мы Вас поддерживаем в том, что в Бюджете-2011 Вы не обидели НАШЕЙ деньгой ВАШИ карательные органы. А учителей сокращать нужно, это – правильно, пользы от них – никакой. Неплохо также было бы и школы переформатировать в спортзалы для правильных пацанчиков.
Дорогой не наш президент!
Мы очень надеемся, что в Генпрокуратуру в 2011 году будут вызывать не только Тимошенко, Луценко и т. д., но еще и Вас, Гаранта и Главнокомандующего, и Ваших шестерок, которые занимались разбоями и изнасилованиями, и фальсификациями...
Также просим Вас, дабы Вы и далее угождали кремлевским и западным чекистам, и дальше отдавали им Украину, ОПГ «Партия» Вас не забудет.
Если будет настроение, то можете еще заставить народ Украины отдавать ползарплаты кремлевскому патриархату, а не нуждающимся, бедным, сиротам, вдовам...
Так же мы, те, за чьи денежки живете вы и Ваша свита совершенно не против, чтобы страной правили не образованные люди, а те, кто умеет подлизнуться, быть стукачом, умеет быть шестеркой...
Искренне желаем, чтобы в этом году у Вас ни за что не болела такая гадость как совесть, угрызения, желание справедливости... Пусть эта пошесть мучает лохов, нелюдей, а не людей.
Также, чуть не забыл, хотим сказать, что нам надоело жить при демократии, мы хотим жесткой вертикальной монархии, мы хотим, чтобы нами правили идоты и дебилы, маразматики и преступники... Мы хотим, чтобы в больницах нас лечили врачи (от слова «врать») с купленными дипломами, мы просто мечтаем, чтобы законы принимались на обкуренную голову, мы получаем архикайф, когда властьимущие давят на пешеходных переходах нелюдей. Правильно! Нечего нищим скотам с двумя высшими образованиями и детьми переходить дорогу перед Вашими роскошными иномарками.
Пусть Ваше Межигорье растет и разрастается до беспредела, не только до Киевского моря, но и до моря Азовского, и Черного...
Привет Всем людям, Виктор Федорович, привет реальным пацанчикам, и пусть Вашу жизнь в этом году не омрачают мятежные лохи, а козлы пусть не мешают Вам жить.
Всего Вам наилучшего, на НАШИ народные денежки, Вам и Вашему ОПГ.
С искренним недоумением.
Не Ваш народ.


Будь-яке очікування приводить на розчарування, а будь-яке володіння – до болю втрати.
 
GetmanДата: Вівторок, 04.01.2011, 00:20 | Повідомлення # 39
Лейтенант
Група: Місцеві
Повідомлень: 73
Нагороди: 0
Репутація: 1
Статус: Offline
Є така мотивація

Минулого року світ усе більше просунувся в розвитку. Колишній російський підданий Андрій Гейм отримав Нобелівську премію за винахід графену – нового матеріалу що являє собою шар вуглецю товщиною аж в один атом. Запрацював андронний колайдер. Американський генетик Крейг Вінтер створив перший штучний організм. Американські біологи виростили першу штучну легеню, поки що – щурячу. Науковці НАСА знайшли бактерію в білках якої фосфор замінений миш’яком. Американські науковці з допомогою автоматичної обсерваторії «Хаббл» (що крутиться на навколоземні орбіті) здобули нові дані про темну матерію. Крок мікросхеми перевалив за 32 нанометри і завдяки графену загрожує впасти нижче 10 нм.
Компанія Apple презентувала випуск планшетника iPad. Було презентовано Word Expo 2010. Було прокладено останній відрізок найдовшого в світі (57 км) тунелю Готтард в Альпах. Продовжують вдосконалюватися технології гібридних автомобілів,електромобілів та видобутку сланцевого газу.
А ми?
А ми здійснили заповітну мрію тої частини країни для якої синонімами є «істина» і «новини ОРТ» – ми стали ближчими до росіян. З усіма їхніми терактами, аваріями на шахтах та Саяно-Шушенських ГЕСах, лісовими пожежами (вартістю у 60 000 російських душ), бійками російських нацистів з кавказькими, липовим іномістом у Сколково та Ё-мобілем, що під час презентації завівся з третього разу і проїхав лише півметра.
А ще – ми здобули багаторівневу олігархічну структуру, через яку нині усі країна працює лише на три групи – «сім’я Януковича», «Юра Єнакієвський» та «Ринат Ахметов». Поруч із ними відгризає свої шматочки група Фірташа, як подяку за щире фінансування під час виборів. Десь там потрошки відгризають й інші олігархи, на кшталт Коломойського, Пінчука, Ярославського, тощо. Іншими словами нині все що в Україні працює, крутиться, заробляє, вигадує, ходить, пливає та літає має працювати тільки на збагачення обмеженого кола людей. Суспільство повільно але невідворотно перебудовується на подобу величезного заводу де кожен працівник отримує свою пайку відповідно до місця яке він займає, в обмін на роботу та принаймні зовнішню лояльність.
А чого там? Подібна система «олігархічного соціалізму» багатьох хто читає ці рядки певно навіть вдовольнить. Ходиш собі на гарантовану роботу, маєш гарантовану пайку, зорі з неба не ловиш, проте жити можна. Все як на заводі. Гарно? Може. От тільки iPad в такій системі не створять. І рівень життя до Європейського навряд чи дотягнуть. Проте – стабільно. Рівно до тих пір поки стабільність внутрішню не хитне нестабільність зовнішня у вигляді чергової економічної кризи або падіння цін на російські вуглеводні. Від чого як і від гопника у підворітні, не гарантований жоден.
І не треба сліз. Чимало країн живе так само. От Конго наприклад, або Замбія. Видобувають тамтешні громадяни сировину за технологією початку 20–го сторіччя (тобто відколи європейські колонізатори їх покинули) та продають на Захід через офшорні фірми. Виручку еліта країн залишає в офшорах, аби небідно жити на Заході. Бо власне в Конго чи Замбії їхня еліта не живе – вона там працює. Жити вона воліє там де тепло і фрукти.
А населенню регулярно говорять що всі біди через те що клятий захід їх не любить, бо колись він їх колонізував і нині мріє про те саме. Той самий Захід де живуть еліти цих країн. Той самий Захід де на думку нардепу Бондаренко Західна школа журналістики створена для того аби розкласти нашу чудову проросійську країну. Той самий Захід, який на думку нардепу Богословської руками Нобелівського комітету вручив премію китайському дисиденту бо такі геополітичні інтереси США.
 
GetmanДата: Вівторок, 04.01.2011, 00:22 | Повідомлення # 40
Лейтенант
Група: Місцеві
Повідомлень: 73
Нагороди: 0
Репутація: 1
Статус: Offline
Вам таке подобається? Мені – ні. Особисто я набагато кращої думки про свою країну, аби бажати їй долі Конго. А отже очевидно що рано чи пізно цей режим доведеться валити. І буде це ой як не просто. В розмові з багатьма своїми знайомими які виходили на акції непокори у 2004-му і не виходять зараз я чув один й той самий убивчий аргумент: моторошно виходити. У 2004 всі акції нагадували гру, а нині можуть і кийком пригостити і 15 дів впаяти. А ще одна поширена думка – тут життя вже не буде, тож треба негайно їхати треба туди де тепло і фрукти. Не потрібно ілюзій – здолати цю владу буде непросто. Для цього треба самої дрібнички – повернути довіру виборців на рівні регіону (бажано – якогось певного), поступово опанувати своєю політичною силою більшість регіонів країни (бажано не менше 2/3) і проводити таку кадрову політику аби не пустити в партійні лави мікроби корупції та коросту «тушкування». І працювати. Довго, наполегливо на рівні певного міста чи району. Тільки так можна повернути довіру більшості виборців. Бо не маючи підтримки більшості – марно сподіватися на перемогу на виборах. Влада не віддасть перемогу просто так за результатами виборів – нині це вже очевидно. Отже – знадобиться новий Майдан, а можливо – набагато більше. Багатьом громадянам напередодні цієї боротьби доведеться зробити вибір. Або життя тут – складне, несите і аж надто виснажливе, або – виїхати на Захід і знайти своїм талантам набагато краще застосування.
Чи є мотив здатний змусити їх залишитися? Я знаю – є така мотивація.
Але не варто забувати – здолати владу це ще не кінець справи. Мало привести до влади силу яка «крастиме менше за нинішню». Бюджет країни нині розкрадається настільки, що відкат по будівництвам за державними тендерами нині коливається між 1/3 і 2/3 від суми тендеру. Поцікавтеся скільки кілометрів доріг проклала держава минулого року? Потім проїдьтеся по тих дорогах. Поцікавтеся скільки вони коштують у середньому. А потім спитайте розцінки за прокладання дороги до дачі в будь-якій будівельній фірмі. Результат вас вразить. Ба-більше. На думку західних експертів нинішні будівельні потужності всієї держави Україна приблизно дорівнюють потужностям одної крупної західної будівельної компанії. Іншими словами будівельна галузь України просто не встигає виконувати весь обсяг потрібних робіт. Чому? Ну тому що по-перше доступ до будівництва мають тільки «свої» фірми. Тому що роботи вони виконують згідно вищенаведених відкатів, плюс – виручка від роботи на користь «конкретних пацанів».
Як результат – шалене зношення нині шляхів, майна ЖКХ, електрогосподарства та водогонів іще совєцьких часів побудування.
Де брати гроші на відновлення інфраструктури країни? Відповідь одна – потрібно аби чиновники витрачали бюджетні кошти строго за призначенням. Для цього потрібні масові і вкрай жорстокі репресії на всіх рівнях виконавчої влади. Треба садити не тремтячою рукою і не перейматися так званим «моральним боком» питання. Для крадія є тільки один моральний бік – грати. А що толку посадити одних крадіїв, аби самим зайняти їхні місця?
І взагалі чи існує мотив здатний змусити людей не красти бюджетні кошти в ім’я розквіту власної країни? Я знаю – є така мотивація.
Але цього мало. Корумповані силові органи не здатні вчинити держкрадіям 37-й рік просто тому, що садити вони звикли не тих хто винний, а тих хто не зміг відкупитися. Решта ж виходить на волю зі свистом через «відсутність складу злочину» або «відсутність вагомих доказів». Те саме стосується судів. Нинішні наші суди вже настільки дискредитували себе, що навіть якщо вони виноситимуть справді чесні вироки їм ніхто не повірить. Потрібні судові процеси над суддями. Потрібна тотальна чистка усіх силових відомств. Аж тут виникає доречне питання. А хто власне зможе провести чистку краще за професійних силовиків? І де взяти силовиків, здатних садити і не брати?
А існує мотив зданий змусити силовика працювати за законом і не плямити своєї честі хабарами? Я знаю – є така мотивація.
 
GetmanДата: Вівторок, 04.01.2011, 00:25 | Повідомлення # 41
Лейтенант
Група: Місцеві
Повідомлень: 73
Нагороди: 0
Репутація: 1
Статус: Offline
Наведення порядку у державі і встановлення диктатури закону – дуже позитивний крок. Практика показує – там де держава гарантує чітку роботу закону – інвестиції притікають рікою. Там починає квітнути бізнес. Там з’являються робочі місця.
Але навести лад у державі – того мало. Потрібно буде негайно починати працювати над освітою. Країні потрібно багато грамотних досвідчених інженерів, менеджерів, науковців, вчителів, тощо. В державі де все робиться за законом на кожного менеджера чи інженера накладається чимала відповідальність. Отже – він мусить як мінімум знати існуючі закони та свою професію аби правильно їх узгоджувати. Знадобиться чимало викладацьких кадрів, здатних підготувати нову верству технічної наукової та гуманітарної інтелігенції. Доведеться попрацювати вже існуючим спеціалістам. А на додачу до цього треба буде створити умови за яких підготувати нові кадри змогли б допомогти представники нашої діаспора з країн Заходу, у першу чергу – Канади і США. Цілком зрозуміло, що багатьох з молодих підготовлених за міжнародними стандартами спеціалістів покличуть працювати на Захід у той час коли їхні руки та знання будуть потрібні в Україні.
Чи є мотив здатний змусити їх залишитися? А чи є мотив здатний змусити шанованого професора з Університету Іллінойсу покинути світлий кабінет і затишне бунгало, аби поїхати скажено працювати на батьківщину своїх предків? Я знаю – є така мотивація.
Але ж існує ще одна перешкода. Вже зараз ми маємо співгромадян, які вважають Україну штучним утворенням, українців – історичним непорозумінням, і мріють в снах як над Києвом, Львовом та Полтавою замайорить російський триколор. Тепер уявіть що партія їхніх вподобанців опиниться в опозиції. Уявіть що їхні спонсори раптом зазнають атак податкової та карного розшуку. Уявіть що їхні лави шалено поповняться викинутими зі служби за хабарі ментами та спійманими на відкатах чинушами. Уявіть що всі відомі нам нині Бузини, Чаленки, Корнілови та Бондаренки з натхненням почнуть агітувати цих гавриків на хрестовий похід проти влади. Уявіть що грошей їм миттю підкине Росія. Додайте до цього що Росія знову розгорне шалену антиукраїнську пропаганду на своєму телебаченні та таки перекриє Україні газ, що миттю відіб’ється на життєвому рівні усіх українців незалежно від боку прихильності.
Що ви робитимете з такою силою? Няньчитиметесь з ними за законами демократії, аби вони вам ставили дрючки у колеса скрізь де тільки можна і за п’ять років знову повернулися на владу? Тоді заради чого взагалі город городити?
Треба збагнути раз і назавжди, Україні шалено не пощастило із сусідами. Нам не вдасться побудувати такого собі «тихого й затишного капіталізму» на кшталт Чехії, просто тому що східний сусід Чехії – це Україна. А східний сусід України – це Росія. Не можна будувати демократію, маючи у сусідах Чингізхана. Живучі через кордон із сусідом що вважає кордон між вами тимчасовим непорозумінням, сподіватися можна лише на два шляхи – або перетворитися на його колонію, або – розтрощити йому рило так аби більше не совався. Немає непереможних Імперій. Монголи зламали зуби об спільне військо литовських лицарів та київської шляхти під Синіми Водами. Совецька імперія вмилася мізкою у Фінляндії. Гопник сильний тільки допоки ти його боїшся. Не боятися і грамотно розраховувати сили – і перемога ходитиме за тобою коханкою.
 
GetmanДата: Вівторок, 04.01.2011, 00:26 | Повідомлення # 42
Лейтенант
Група: Місцеві
Повідомлень: 73
Нагороди: 0
Репутація: 1
Статус: Offline
То що ж робити тоді з такою опозицією, яка (до речі) з приводу і без приводу волатиме: «Ми з вами одної крові»? А те саме робити, що зробив зі своєї опозицією в Грузії Саакашвілі. Той самий «до мозку кісток європеєць» який не побоявся ані заливати опозиціонерів крижаною водою на морозі, ані розмазати мітинг опозиції по асфальту 5 листопаду 2005 року, ані садити аж надто завзятих опозиціонерів, ані закрити опозиційний канал «Імеді», ані перекрити віщання на Грузію російського ТБ. Зробивши усе це команда Саакашвілі втратила «демократичну» цноту. Проте – провела масштабні реформи в країні. Практика показує, мета часто-густо виправдовує засоби.
У 2003 році в Тбілісі не було світла, містом пленталися вуличні банди, а міліція кришувала наркоторговців. Нині за індексом простоти ведення бізнесу Світового банку Грузія знаходиться на 11-му місці в світі, в той час як Росія – на 120-му, а Україна – на 142-му.
А є мотив який надихне одну частину країни змусити іншу частину країни заткнутися і коритися своїм правилам? Я знаю – є така мотивація.
Варто збагнути, вибору наразі ми не маємо. Країна повільно випрацьовує останні запаси міцкості своєї інфраструктури побудованої ще за совка і ніяких масштабних інвестицій в її оновлення ніхто не робить. Псування доріг, будинків, водогонів та електрогосподарства – це ще один чинник за яким ми все сильніше наближаємося до тотальної «конголегізації».
Тож вибору наразі в України нема. Або – шлях на тотальну модернізацію шляхом самих неспортивних методів, або – ласкаво просимо до щасливого Конго.
Яка ж партія ладна взяти на себе таку місію? Кому вірити, якщо усі брешуть? Спаситель в таких випадках заповідав – судіть їх по справах їхніх. Гадаю треба шукати партію яка вже зараз на всю душу щиру працює в регіонах і яка ще не забруднила себе корупційними скандалами.
Чи є мотив здатний змусити громадян відкинути примарні ілюзії та обрати для своєї країни шлях диктатури закону, безжального покарання крадіїв та корупціонерів, жорстокого реформування силових відомств і як наслідок – шлях модернізації? Чи є мотив здатний людей піти на такі жертви? Я вірю – є така мотивація.


Будь-яке очікування приводить на розчарування, а будь-яке володіння – до болю втрати.
 
GetmanДата: Субота, 05.02.2011, 00:45 | Повідомлення # 43
Лейтенант
Група: Місцеві
Повідомлень: 73
Нагороди: 0
Репутація: 1
Статус: Offline
ЩЕ НЕ ВМЕРЛА УКРАИНА?
Семён Битый

Молча ненька померла –
Слёзы котятся,
В даль далёку отошла –
Не воротится.

Ох, недолго прожила
Незалежная,
Душу Богу отдала -
Спи, безгрешная.

Злая мачеха пришла -
Малороссия,
За горляночку взяла –
В омут бросишься.

Не родная сторона –
Оккупация,
Власти вражьей исполна
Узурпация.

Оболванили людей,
Зрада сталася,
Непродавшихся вождей -
Не осталося.

А осталось поминать
Только спадщину,
Неужели вновь опять –
Гайдаматчина?

Колиивщины напасть,
Вилы в задницу? -
Раз зажралась-упилась
Влада-зрадница.

Раз развалину
Гарант нежно милует -
Место Сталину
Гарант гарантирует.

Злобой пучится народ –
Лють без малости,
Врёмя новое идёт -
Бунт без жалости.

Слушай, влада, охолонь -
Доиграешься -
Разгуляется огонь -
Не сховаешься!


Будь-яке очікування приводить на розчарування, а будь-яке володіння – до болю втрати.

Повідомлення відредагував Getman - Субота, 05.02.2011, 00:46
 
GetmanДата: Неділя, 06.02.2011, 23:50 | Повідомлення # 44
Лейтенант
Група: Місцеві
Повідомлень: 73
Нагороди: 0
Репутація: 1
Статус: Offline
Гони бабло, МВФ – родной отец, шоб всем настал стабилизец!

– Альо?! … Алльо!!!
– Слушаем Вас. Вы кто?
– Хто ето?
– А Вы куда звоните?
– Ну, так, в этот, ну, типа… который……
– Это МВФ. Слушаем Вас. Вы по какому поводу?
– О! МэВэФэ! ЗдорОво! Так, ето, мы по поводу взаймы… Ты, говорят, даешь. Это правда?
– А Вам много?
– Ой, многа… Бедныя мы, нищасныя… Проклятый кризис совсем забодал… Народ мучается, дети голодныя, фабрики стоят…
– Так, мы поможем. Но у нас условия.
– Ой, горе нам, бедныя мы, нищасныя… Каки-таки условия? Шо за условия?
– Например, продлить пенсионный возраст. Сможете?
– Тю, а мы уж думали… Запросто. Так, шо, по рукам, как г’рится?
– Мы же говорим – условиЯ. То есть, не одно. Как насчет замораживания пенсий, зарплат?
– Та, не вопрос. Заморозим так, шо сосульки с носа висеть будут. Ну, теперь дашь?
– Еще нужно сократить административные расходы.
– Гм. Чии? А, ладно, разберемся. Сократим. Ужмём. Урежем. Нас же ж 45 миллионов. Найдем, кому. Лишь бы дал. Так, шо?
– Еще реформы надо бы… структурные. Для улучшения экономической ситуации.
– Не переживай, мы тут уже кое-что придумали. Прям щас и начнем. Ну, не жмись, братан!
– Ладно, берите. Только потом с процентами отдавать придется. Вы это понимаете?
– А как же!!! Всё будет пучком, как грится, не переживай, МэВэФэ. («Главное, вовремя свалить…»)
– Да, и не забудьте, основная сумма должна уйти в банки для стабилизации финансовой системы, мы проверим…
– Уйдет, не изволь беспокоиться, мистер… («Еще как уйдет, гы»).
* * *
– Алло! Здравствуйте. Это МВФ беспокоит.
– Ну?
– Вы пенсионный возраст продлили?
– Да!!! Это ты клёво придумал, МэВэФэ. Теперь наши мужики будут уходить с работы не на пенсию, а прямо на погост. Экономия – жуть! Ну, а бабы наши народ живучий, шо им сделается… Хто-то ш должен работать.
– А пенсии, зарплаты заморозили?
– Спрашиваешь! Так заморозили, шо народ кинулся по подвалам да мусорным бакам греться. Га-га-га!
– А расходы?
– Не сумлевайся, братан, уволили, сократили, урезали, ужали, всё, как обещали.
– Но поговаривают, что вы просто попереводили чиновников на новые места…
– Хде?! Хто?! Та, поклёп это! Не верь им… Ей… Это всё она – вароффка, брехуха, сучка блох!
– Ладно, ладно… Ну, а что с реформами?
– Ну, тута вапще всё ништяк! Приняли налоговый кодекс. Не кодекс – конфетка! Соковыжималка! Га-га-га!
– И все?
– Не-а. Готовим Жилищный кодекс, Пенсионную реформу, Трудовой кодекс. Льготы всяким там больным и бедным отменили. А чего? Небо коптят почем зря, никакой пользы, одни расходы... Тут здоровым не хватает. Теперь весь народ у нас, знаешь, где будет? Вот здесь!!! Крепостное право нервно курит на балконе. Сок Днипром могучим потечет в закрома родины! О! Прям, Пушкин! Не, Тарас Григорович… Слышь, МэВэФэ, нам бы того, еще не мешало бы…
– А, что, опять не хватает?! Сколько же вам надо?!
– Так, мы тут перед выборами покращення обещали. Пацанское слово… оно, знаешь, кремень! Обещали – надо сделать. Дай еще трохи… на покращення.
– Хорошо. Только покращить не забудьте.
– Ну, шо ты, канешна! Зуб даем в натуре…
* * *


Повідомлення відредагував Getman - Неділя, 06.02.2011, 23:51
 
GetmanДата: Неділя, 06.02.2011, 23:52 | Повідомлення # 45
Лейтенант
Група: Місцеві
Повідомлень: 73
Нагороди: 0
Репутація: 1
Статус: Offline
– Алло! Есть кто на проводе?
– Ага. Ты, штоль, МэВэФэ? Ну, чё опять?
– Да, вот, интересуюсь, происходят ли покращення на наши-то денежки? Деньги, они счет любят.
– Не сумлевайся. Тут нам уже есть чем пофалиться! Прям, гордость так и распирает. Слухай сюда. Значит, самолет купили, вертолет купили. Хороший. Такого даже у старшого брательника нету. Хай трохи слюни попускает. Теперь вот площадку под вертолет отгрохаем. Покращим жисть жителям столицы, типа шоб не беспокоить. Улучшаем архитекто… архитектурный этот… ландшафт на крайнем юге и на крайнем западе – дворцы строим, панимаш. Все для человека. Пока для одного. Но с чего-то ж начинать надо. Даже взлетно-посадочную полосу прям во дворе. Потом, милиции классных тачек подогнали. Шоб было на чем за казлами гоняться. Которые нам жить мешают. Да, еще деньжат силовикам подкинули. Они теперь сучку вароффку чмырят ежедневно. А то моду взяла – людЯм лапшу оранжевую на уха вешать. По Европам на нас батон крошить. Теперь ей некогда. Га-га-га! Еще там одного закрыли. Который говорил сильно много. Типа, мы преступники. Теперь со стенками разговаривает. Ну, и по мелочи десяток-другой сильно беспокойных запечатали… Кароче, канкретно всех построили. А! Вот еще. Банк купили. Шоб стране настал полный финансовый стабилизец. Без него – никак. Хозяина надежного поставили – сына человека. Опять же, московский патриархат подкормили, шоб, как грится, народ уздрел правильного Бога. А своим хвост поприжали. А то, бегает люд, как буриданов Литвин, меж двух церквей, никак определиться не может, какая лучче. Так, мы помогли. Ну, и, понятное дело, своих людишек расставили в высших судах, в тех, шо Конституцией занимается, административными делами, короче, стабилизировали. Опять же, знаешь, сколько стоит один депутат? Щоб правильно голосовал? Щоб стабильность и покращення? Ааа! Не знаешь. Много! Очень много! Так шо, давай еще. Будем дальше покращувать.
– Но говорят, у вас сворачиваются демократические свободы, начались политические репрессии, ограничивается свобода слова, мирных протестов, собраний… Не хорошо это как-то.
– Брехня! Это всё она, суч…
– Вы уже говорили.
– Говорили?! Когда же это? Хм. Склероз!!! Да! Мы тут еще тарифы и цены доводим до европейского уровня. Шоб в глаза Европе смотреть не стыдно было. Пеню отменили. Станок опять же включили. Шоб тебе полегше былО. Так шо, как грится, наш паровоз вперед летит («Главное, вовремя соскочить»), покращення началося, но деньги кончаются. Без тебя, братан, никак.
– Ну, что же, мы подумаем.
– Думай там побыстрее… «А мы пока трошки землей там, шельфом торганём, еще чего-нибудь продадим, по миру с протянутой рукой пошастаем… Не здесь, так там помогут, в беде не оставят. Заодно местА потеплей, поуютнее присмотрим, прикупим. Так, на всякий случай…»


Будь-яке очікування приводить на розчарування, а будь-яке володіння – до болю втрати.
 
Форум » Наше місто » Політика » ПРЕЗИДЕНТСТВО В. Ф. ЯНУКОВИЧА (ДОСЯГНЕННЯ І НЕВДАЧІ ГАРАНТА)
  • Сторінка 3 з 4
  • «
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • »
Пошук: